Український ринок праці: кому довіримо будівництво майбутнього?

Ринок праці скорочується: будівельна галузь на межі

Україна зіштовхується з критичним дефіцитом робочих рук. Найбільше це вражає будівельну сферу, де за два роки кількість легально працевлаштованих працівників скоротилася на понад чверть. За оцінками експертів, уже сьогодні не вистачає близько 30–40% кадрів, що паралізує реалізацію великих інфраструктурних проєктів. Економісти попереджають: аби стабілізувати ситуацію, щороку необхідно залучати не менше 400 тисяч трудових мігрантів.

Робітники з-за кордону: вимушене рішення чи нова норма?

Щоб заповнити прогалини на ринку праці, забудовники все активніше орієнтуються на працівників з Молдови, Узбекистану та Азербайджану. Заробітна плата для базових спеціальностей — вантажників, мулярів, зварювальників — починається від $450. Тим часом досвідчені каменярі можуть розраховувати на дохід від $650 на місяць. Це значно менше, ніж середні ставки для українських фахівців, які часто просять не менше $900. Такі розбіжності формують привабливу економічну модель для роботодавців, але водночас викликають тривогу серед аналітиків.

Міграційний злам: зміна ролі України на глобальному ринку праці

Україна поступово змінює свій статус — із донора робочої сили перетворюється на її імпортера. І якщо раніше українці їхали будувати міста за кордоном, то сьогодні чужоземці приїжджають зводити українські будівлі. Це явище несе не лише економічні наслідки, а й потенційні зміни у культурному та соціальному ландшафті країни. Молодь продовжує шукати кращих умов за кордоном, а країна поступово втрачає кваліфікований людський капітал.

В умовах таких змін необхідна чітка державна стратегія, яка поєднує підтримку вітчизняного працівника та контроль за імміграційними процесами. Без неї ми ризикуємо втратити не лише трудовий потенціал, а й баланс у розвитку суспільства.